Малий Пес (сузір’я)
Дивіться також: [ повний список сузір’їв ]
Малий Пес (лат. Canis Minor, CMi) — невелике, але красиве екваторіальне сузір’я, що межує із сузір’ями Близнюків, Єдинорога, Гідри и Рака.
IAU and Sky & Telescope magazine (Roger Sinnott & Rick Fienberg) - CC BY 3.0
натисніть на зображення для його збільшення
Це сузір’я розташоване симетрично сузір’ю Оріона по відношенню до Чумацького Шляху. Без допомоги будь-яких біноклів або інших оптичних приладів у цьому сузір’ї вночі можна розрізнити до 20 зірок, але найяскравішими є Проціон та Гомейза.
Сузір’я Малого Пса не має характерної геометричної фігури, немає у ньому об’єктів, доступних спостереження неозброєним оком. Цікаво відзначити, що Проціон є другою зіркою, у якої на підставі припущення Бесселя у 1806 р. був відкритий невидимий супутник - теж білий карлик, але розміри його в 10 разів менші за розміри супутника Сіріуса і щільність значно більша. Спостереження за ним є важке навіть для астрономів-фахівців, які мають у своєму розпорядженні потужні телескопи.
Найкращі умови спостереження сузір’я - січень, лютий. Видно в Україні.
Яскраві зірки:
Малий Пес містить дві яскравих зорі: Проціон (α) — 0,34 m, Гомейса (β) — 2,89 m. Проціон є однією з найяскравіших і найближчих зір.
Сузір’я не містить помітних об’єктів далекого космосу.
Історія
Стародавнє сузір’я. Включено до каталогу зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест» під ім’ям головної зірки сузір’я «Проціон».
На стародавніх картах Великий пес та Малий Пес супроводжують мисливця Оріона. Однак, у міфах йдеться лише про одного собаку Оріона і це сузір’я Великий пес. Як прототип Малого Пса називали одну з собак Актеона, які розірвали хазяїна, коли той був перетворений на оленя Артемідою. Вважали також, що Проціон — перетворена на зірку собака Ікарія Мера, що знайшла тіло свого господаря, убитого п’яними пастухами. Іноді цей міф відносили до всього сузір’я.
| Малий Пес | |
|---|---|
| Лат. назва | Canis Minor |
| Скорочення | CMi |
| Символ | Малий Пес |
| Пряме піднесення | від 7h 00m до 8h 05m |
| Схиляння | від +0° 00’ до +13° 30’ |
| Площа | 183 кв. градусів |
| Найяскравіші зірки (величина < 3m) |
|
| Метеорні потоки |
|
| Сусідні сузір’я | |
| Сузір’я видиме в широтах від +90° до
-76°. Кращий час для спостереження - січень, лютий |
|
Сузір’я Малого Пса з Атласу "Uranographia" Яна Гевелія (1690)
натисніть на зображення для його збільшення
Сузір’я Малого Пса з Атласу "Uranographia" J. E. Bode (Берлін 1801)
натисніть на зображення для його збільшення
Сузір’я Малого Пса з Атласу "Urania’s Mirror" (London, 1825)
Міфологія
Міфологія так розповідає про легендарного мисливця Оріона. Це була струнка, гарна і спритна людина. Зі своїми двома собаками ( Великий Пес і Малий Пес) ходив він полювати лісами та горами на диких звірів, але серце в нього було добрим. Коли одного разу Великий Пес погнався за зайцем, той кинувся до Оріона, стиснувся в грудочку біля його ніг, і Оріон захистив його.
Озброєний величезною палицею та гострим мечем, Оріон з невідомої причини почав переслідувати плеяд, але несподівано на нього накинувся розлючений бик. Безстрашний Оріон високо підняв праву руку з тяжкою палицею і почав чекати нападу бика, а потім ударив його по голові своєю важкою зброєю.
Так ходив він горами і густими лісами, полював на дичину, прийшов нарешті на острів Хіос і там загинув від укусу скорпіона. Але Ескулап (див. про сузір’я Зміїносця та Змії), дізнавшись про передчасну смерть Оріона, прибув на острів Хіос, щоб воскресити його, як він воскресав інших померлих. Стривожився володар підземного царства Аїд, що Ескулап забирає в нього тіні померлих, поскаржився своєму братові Зевсу-громовержцю, і Зевс блискавкою вбив Ескулапа.
Потім Зевс, як він це часто робив, перетворив Оріона, Скорпіона та Ескулапа на сузір’я і залишив їх сяяти на небі. З одного боку він помістив поряд зі Скорпіоном Ескулапа, а з протилежного – Оріона. Так Зевс назавжди відібрав можливість у Ескулапа воскресити Оріона. Тому, коли сузір’я Скорпіона і Зміїносця (Ескулапа) видно на горизонті, сузір’я Оріона знаходиться нижче лінії горизонту і невидимо, а коли сузір’я Оріона видно на горизонті, сузір’я Скорпіон та Змієносець (Ескулап) не спостерігаються.
* * *
Згідно з іншим міфом, Оріона спіткала важка доля. Якось у спекотний літній день він вирушив у густі ліси Кіферона. Промені Геліоса палили, мов вугілля, і навіть у лісі стояла нестерпна спека. Оріон шукав якийсь струмок, щоб прохолодитися, і після довгих пошуків дістався вічнозеленої і квітучої долини Гаргафія в Беотії - володіння богині полювання Артеміди. Прозорий, мов сльоза, струмок дзюрчав у долині, що поросла густою зеленою травою та квітами, а кипариси, чинари та берези, густо вкриті зеленим листям, давали гарну тінь. Приємна прохолода та аромат чудових квітів легким вітерцем розносилися по всій долині.
Освіжений, Оріон спустився по течії струмка і, захоплений прохолодою, досяг чудової печери, повністю вкритої зеленню. Тільки в маленький просвіт серед густої зелені виднілося прозоре, як кришталь, озеро. У цій печері богиня Артеміда відпочивала у прохолоді після полювання у Кіферонських горах. Жоден смертний не знав про існування цієї печери, і ніхто не міг наблизитись до неї і побачити богиню, коли вона ховалась від спеки в кришталево прозорій воді озера.
Непомітно Оріон підійшов до печери саме тоді, коли прекрасна богиня Артеміда залишила перед входом лук та стріли та увійшла до неї. Її супутниці - чарівні німфи - зняли з неї одяг та сандалії, прибрали волосся і почали бризкати на неї прозорою водою. Цієї миті біля входу з’явився Оріон. Німфи скрикнули від несподіванки, але загородили богиню, щоб її торкнувся погляд смертного. Почервонівши від сорому і гніву, богиня Артеміда перетворила Оріона на гарного оленя з величезними розлогими рогами та довгими тонкими ногами, але зберегла йому людський розум. Переляканий Оріон кинувся тікати. Він розумів нещастя, що спіткало його. З очей капали великі сльози, але він не міг говорити і висловити свої страждання.
Так біг Оріон лісом, але два його улюблені собаки - Великий Пес і Малий Пес - погналися за ним. Хотів Оріон їх зупинити і сказати їм, що він їхній господар, але не міг. Ще більші сльози потекли з його очей, і швидше помчав він лісовими горами. Але й собаки летіли за ним услід, наче стріли, і наздогнали його. З люттю накинулися вони на нього і розірвали на шматки. Так загинув Оріон, тому що був єдиним із смертних, який, хоч і мимоволі, побачив чудову красу богині Артеміди.
Після його смерті боги залишили його на небі у вигляді сузір’я разом із улюбленими собаками Великим Псом та Малим Псом.
* * *
Зірка Проціон в Малому Псі уособлювала собаку орача, а зірки α и γ - волів Оріона.
prao ru/Constellations/mif/orion.html
***
Можливо, це один із собак Актеона, який розірвав господаря, коли той був перетворений на оленя.
Коли Одіссей повернувся через двадцять років після закінчення троянської війни додому на Ітаку, тільки його старий собака Аргус, якого він вигодував, вирушаючи під стіни Іліона, але "у справу вжити не встиг", впізнав його. Можливо, за вірність його поміщено на небі.
Якщо згадати про Троянську війну, то одне джерело говорить про собаку Олени, яка нібито зникла в протоці Евріпа і, по благанню господині до Зевса, опинилась на небі.
Іноді Малого Пса разом із Великим відносять до зграї Оріона.
Також є версія, що Малий Пес – ніякий не пес, а Тевмеська лисиця, за якою вічно ганявся Лелап, собака Кефала (сузір’я Великий Пес).
Зірка Проціон - собака Ікарія Мера, яка знайшла тіло свого господаря, убитого п’яними пастухами. Вона привела Ерігону, дочку Ікарія, на його могилу, де та й повісилася у розпачі, проклявши убивць. Собака теж не пережив смерті господаря - кинувся у воду і потонув.
Не виключено, що легенда відноситься не до Проціона і не до Малого Пса, а до Великого.
У давнину зірка Проціон ідентифікувала все сузір’я.
astromyth ru/Constellations/CMi.htm
* * *
Sources: wikipedia.org
Дивіться також: [ повний список сузір’їв ]
[ нагору ]
