Великий Пес (сузір’я)

Дивіться також: [ повний список сузір’їв ]

Великий Пес (лат. Canis Major) - сузір’я південної півкулі неба, найяскравіша зірка - Сіріус, має блиск -1,46 візуальної зоряної величини. Найкращі умови видимості у грудні – січні. Розташоване на південний схід від Оріону, частково лежить у Чумацькому Шляху.

IAU and Sky & Telescope magazine (Roger Sinnott & Rick Fienberg) - CC BY 3.0
натисніть на зображення для його збільшення

Великий Пес
Лат. назва	Canis Major (род. в. Canis Majoris)
Скорочення	CMa
Символ	Великий Пес
Пряме піднесення	від 6^h 07^m до 7^h 22^m
Схиляння	від -33° до -11°
Площа	380 кв. градусів (43 місце)
Найяскравіші зірки (величина < 3^m)	Сіріус (α CMa) -1,46^m Адара (ε CMa) 1,5^m Везен (δ CMa) 1,84^m Алудра (η CMa) 2,45^m
Метеорні потоки	нема
Сусідні сузір’я	Єдиноріг Заєць Голуб Корма
Сузір’я видиме в широтах від +57° до -90°. Кращий час для спостереження на території України — грудень, січень.

Історія

Великий Пес — стародавнє сузір’я, яке конфігурацією яскравих зірок справді нагадує собаку, сформувалося навколо головної зірки Сіріус. Міфи про походження зірки переносяться і на все сузір’я. Так, давньогрецькі міфи називають прототипом небесного пса собаку Оріона (це сузір’я знаходиться поруч) або Ікарія. Сузір’я Великий Пес включено до каталогу зоряного неба Клавдія Птолемея "Альмагест" під назвою "Пес".

Сіріус

У цьому сузір’ї знаходиться найяскравіша зірка всього неба - Сіріус (α Великого Пса), що має зоряну величину -1,46m. Ця біло-блакитна зірка виглядає настільки яскравою (її ім’я походить від грецького seirios, «той, що яскраво горить») тому, що відстань до неї всього 8,57 св. року. Блиск Сиріуса настільки великий ще й тому, що його світність у 23 рази вища, ніж у Сонця. У Стародавньому Єгипті Сіріус називали «Зірка Нілу», оскільки перший ранковий схід Сіріуса віщував розлив Нілу в дні літнього сонцестояння. До того ж, Сіріус і саме сузір’я вже 5000 років тому асоціювалося з собакою; його найдавніша шумерська назва - "собака сонця", греки називали його просто "собакою", а римляни - "собачкою" (Canicula, звідси літній період відпочинку - канікули).

Сіріус B

Помітивши коливальний рух Сіріуса, Ф.Бессель у 1844 р. припустив наявність у нього компаньйона, який був виявлений А.Кларком у 1862 р., отримав ім’я «Сіріус B» та прізвисько «Щеня». Його світність у 10000 разів слабша, ніж у головної зірки — Сіріуса A, радіус у 100 разів менший за сонячний, але маса травеньже така сама, як у Сонця. Тому Сіріус B має фантастичну густину: близько 1 т/см3. Так були відкриті білі карлики — зірки, які закінчили свою еволюцію і стиснулися до розмірів невеликої планети. Супутник видно з відривом від 3 до 11,5" від Сіріуса A і кружляє він навколо нього з періодом 49,98 року.

Інші об’єкти

У 4° на південь від Сіріуса знаходиться гарне красиве скупчення М41, віддалене від нас на 2350 св. років. Інше цікаве скупчення - NGC 2362, кілька дюжин зірок якого оточують зірку 4-ої величини τ Великого Пса. Це одне з наймолодших скупчень: його вік приблизно 1 млн. років.

У сузір’ї Великого Пса знаходиться не тільки найяскравіша, а й найбільша, відома на сьогоднішній день, зірка – гіпергігант VY Великого Пса.

Сузір’я Великий Пес з Атласу "Uranographia" Яна Гевелія (1690)