Астрономічний гурток "Оріон", 45 років, частина друга

Повернутися до категорії [ Аматорська астрономія ]

«Більше, ніж друзі. Більше, ніж зорі…»

Спогади та світлини до 45-річчя гуртка «Оріон»

«І ходить навшпиньках спогад.
І стукає в браму душі…»
Ліна Костенко

Продовження. Частина 2.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ рідкісних небесних явищ.

Отже, ви вже знаєте: у вісімдесяті роки планетарій мав три телескопи фірми «Carl Zeiss Jena» – два рефрактори та дзеркальний телескоп «Meniskos», про які ми детально розповідали у Частині 1 «Спогадів».

Спочатку наші гуртківці частіше проводили ознайомчі спостереження за допомогою рефракторів. Але коли відбувалися рідкісні, так звані, «незвичайні небесні явища», такі як транзити Меркурія і Венери диском Сонця, місячні та сонячні затемнення, появи комет, тоді вже можна було задіяти весь арсенал наших астрономічних інструментів.

4 жовтня 1984 р. до нашого гуртка прийшли нові любителі астрономії: дівчата Оля Кучеренко (тепер Шибка) та Олена Жадовець (тепер Більдіна), а також хлопці: Олексій Куксін, Михайло Андрєєв, Сергій Горбань, Дмитро Нирка, Женя Шрам. Деякі з цих хлопців разом зі «старшими» гуртківцями – Вітою Зайченко, Максом Вакуленком, Женею Гладирем, Сергієм Гриценком і Олегом Дубровим, і мною – керівницею гуртка, поїхали того ж 1984 року наприкінці жовтня за місто у селище Кулебівку на спостереження метеорів потоку ОРІОНІДИ, які пов’язані своїм походженням зі знаменитою КОМЕТОЮ ГАЛЛЕЯ, період її обертання навколо Сонця 76 років.

І хоча щороку метеори цього потоку спостерігаються, ми сподівалися, що нам поталанить побачити «падаючих зір» набагато більше, ніж зазвичай. Бо комета Галлея вже наближалася до Сонця і в березні 1986 р. мала пройти перигелій своєї орбіти.

Ми знали, що кращий час для спостереження ОРІОНІД – від опівночі до світанку, тому, діставшись звечора в Кулебівку, ми розташувалися в домівці у Сергія Гриценка, де нас гостинно зустріла мати Сергія, напоїла чаєм, пригостила пирогами та, переживаючи, що ми змерзнемо, додатково нас утеплила куртками та ковдрами.

«Бойове хрещення» гуртківців – провести ніч без сну, як справжні астрономи, спостерігаючи метеори, пройшло вдало! І навіть спонукало нас відправитися через рік у жовтні 1985 року знову на нове побачення з оріонідами.

А саму КОМЕТУ ГАЛЛЕЯ у 1986 р. нам, на жаль, побачити не вдалося… хоча спроба така у березні місяці була. Ми довго розмірковували і прийшли до висновку, що на ранковому небі до сходу сонця на фоні сузір’я Водолія ми її таки знайдемо. Ніч без сну ми провели у фойє планетарію і вже о 5 ранку з телескопами були на Монастирському острові. Я вже забула подробиці, а ось що згадав наш вже дорослий гуртківець – адмін групи «Astronomy Dnipro Ukraine» Олексій Куксін: «На Монастирський острів на комету Галлея я теж ходив. Там кричали павліни та на пляжі на піску був слой інею, в палець товщиною. Я ще носив свій штатив для підзорної труби, зроблений з торшера». Усі наші спроби знайти комету виявилися марними, ми усі «очі прогляділи», а комети так і не побачили... Тільки одна наша юна аматорка астрономії – Оля Шибка, яка мешкала у Придніпровську, з берега Дніпра змогла таки знайти комету ГАЛЛЕЯ на небі. Як же ми їй заздрили, бо наступна поява КОМЕТИ ГАЛЛЕЯ очікується тільки 2061 р.

Згодом, на щастя, ми всі стали свідками появи в небі КОМЕТИ ХЕЙЛА-БОППА, яка стала найяскравішою кометою ХХ століття. Ми її спостерігали в усі наші телескопи, хоча комету можна було бачити навіть неозброєним оком із липня 1996-го року, а зникла вона з небосхилу лише у травні 1997-го.

Однак повернемося у вісімдесяті роки, коли нашим «оріонівцям» пощастило у 1986 році побачити дуже дивовижне рідкісне небесне явище:

ПРОХОДЖЕННЯ МЕРКУРІЯ ДИСКОМ СОНЦЯ.

Орбіта Меркурія двічі на рік перетинає площину орбіти Землі: у травні та на початку листопада. Якщо саме тоді ця маленька планета опиняється між Землею й Сонцем на одній лінії, на тлі сліпучого Сонця Меркурій буде виглядати як крихітна чорна крапка, яка повільно «мандрує» Сонцем. Такі транзити трапляються нечасто – лише близько 13 разів за століття.

Коли наші завзяті любителі астрономії довідалися, що 13 листопада 1986 р. можна буде побачити ТРАНЗИТ МЕРКУРІЯ, то вирішили будь-що побачити його. Вранці наші гуртківці були вже у планетарії.

Сонце тільки-но піднімалося над обрієм, і з подвір’я планетарію його спостерігати не вдавалося… Тому хлопці сміливо вилізли спершу на дах, а потім навіть «видерлися» на купол планетарію! За що ми, керівниці гуртка, потім, звісно, отримали догану від директорки… але головне – транзит Меркурія вони таки побачили!

Згодом Меркурій ще кілька разів проходив диском Сонця: у 1999, 2003, 2006, 2016 та 2019 роках. Та не завжди природа була прихильною – то хмари, то несприятлива година для спостереження. Лише 7 травня 2003 року нове покоління гуртківців – Олег Шилов, Аркадій Мількін, Юра Крисько, Мишко Добрянський з керівницею гуртка Людмилою Олексіївною та директоркою планетарію Майєю Михайлівною – побачили транзит повністю від початку до кінця (тривав він майже 5 годин).

Наступний транзит Меркурія відбудеться тільки 13 листопада 2032 р.

Отримавши цю інформацію, гуртківці не стали сумувати, бо через рік їх чекало ще одне проходження, на цей раз ще більш рідкісного явища:

ПРОХОДЖЕННЯ ВЕНЕРИ ДИСКОМ СОНЦЯ.

8 червня 2004 р. гуртківцям пощастило спостерігати «Прогулянку Венери» і радіти тому, що розрахунки повністю співпадають з реальністю. На тлі Сонця дуже поважно мандрувала маленькою круглою плямою – Венера. До спостереження приєдналися й наші давні друзі – гуртківці минулих років – Влад Темпінський, Іван Харченко, Олексій Куксін та інші. Це було справжнє свято єднання поколінь.

Коли настав 2012 рік, ми знову з нетерпінням чекали світанку 6 червня, аби вдруге побачити Венеру на шляху по диску Сонця. У планетарії ночували цілою компанією, а потім дружно вирушили на набережну Дніпра.

Хмари випробовували наше терпіння та все ж, хоча й зовсім недовго, ми все одно побачили темну пляму круглої форми, яка дуже повільно переміщувалась на золотому диску Сонця. Це була вона – ВЕНЕРА!

Наступні проходження Венери зможуть побачити вже наші нащадки – у грудні 2117-го та якраз через 100 років – у 2125 році.

А поки будемо згадувати, як за роки існування нашого гуртка були спостереження інших цікавих небесних явищ – таких як часткові сонячні затемнення над нашим містом та експедиції на повне затемнення Сонця. Про це ми розкажемо в одній із частин наших «Спогадів». А поки готуйтеся до «ПОЇЗДКИ на обсерваторію в МАЯКАХ».

Далі буде…

Автор: Вихрестюк Тамара Павлівна

Повернутися до категорії [ Аматорська астрономія ]

---

[ нагору ]