Ворон (сузір’я)
Дивіться також: [ повний список сузір’їв ]
Ворон (лат. Corvus) — невелике сузір’я південної півкулі неба, розташоване між сузір’ями Діви та Гідри. Найяскравіша зірка має зоряну величину 2,6m. Найкращі умови видимості в березні-квітні. Сузір’я видно у середніх широтах.
IAU and Sky & Telescope magazine (Roger Sinnott & Rick Fienberg) - CC BY 3.0
натисніть на зображення для його збільшення
Серед визначних об’єктів сузір’я Ворона особливо треба відзначити галактику NGC 4038 «Антени». Цікавою є подвійна зірка Алгораб (дельта Ворона): головний компонент — зірка 2,95m білого кольору, а на відстані 24,1" від неї – помаранчевий супутник 8,47m.
Якщо Місяць не заважає спостереженням і ніч ясна, у сузір’ї Ворона спостерігач неозброєним оком може розрізнити близько 15 зірок, але лише чотири їх яскравіше третьої зоряної величини. Сполучені лініями, вони утворюють трапецію – характерну геометричну фігуру цього сузір’я. Однак у цій фігурі досить важко побачити птаха, як зображували це сузір’я у старовинних посібниках з астрономії.
Історія
Стародавнє сузір’я. Включено до каталогу зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест». Ворон — атрибутивний птах Аполлона, і сузір’я сприймалося давніми греками у цій якості. Невелика історія, що пов’язує його із сусідніми сузір’ями Гідра та Чаша, безумовно, не міф, а пізня поетична вигадка. У ній розповідається, що Аполлон послав ворона з чашею до джерела по воду для жертвопринесення. Ворон, проте, затримався біля смокви, чекаючи, поки дозріють плоди, а потім намагався виправдатися, посилаючись на водяну змію (гідру), яка не пускала його до річки.
Ворон | |
---|---|
Лат. назва | Corvus |
Скорочення | Crv |
Символ | Ворона |
Пряме піднесення | від 11h 50m до 12h 50m |
Схиляння | від -24° 30’ до -11° 00’ |
Площа | 184 кв. градуса |
Найяскравіші зірки (величина < 3m) |
|
Метеорні потоки |
|
Сусідні сузір’я | |
Сузір’я видиме в широтах від +66° до
-90°. Кращий час для спостереження - березень-квітень. |
Сузір’я Ворон з Атласу "Uranographia" Яна Гевелія (1690)
натисніть на зображення для його збільшення
Сузір’я Ворон з Атласу "Uranographia" J. E. Bode (Берлін 1801)
натисніть на зображення для його збільшення
Сузір’я Ворон з Атласу "Urania’s Mirror" (London, 1825)
Міфологія
В міфології про сузір’я Ворона є така цікава історія.
Аполлон - бог, чиє обличчя сяяло, наче сонце, довго не засиджувався на Олімпі. Йому більше подобалося бути серед людей, для яких він грав на лірі та співав свої ніжні пісні, створюючи у них гарний настрій.
Зі своїм срібним луком та золотою лірою побував Аполлон навіть у найвіддаленіших селах, що лежать у неприступних горах. Одного разу він відправився в одне таке село на іншому боці Тембійської долини. Там він зустрів дівчину, красивішої за яку ніколи не бачив: високу, струнку, її волосся струмувало хвилями з плечей, а сині очі сяяли весело та безтурботно, як яскраві зірки. Дівчину звали Коронида. Захоплений її красою, що не поступалася красі безсмертних богинь, Аполлон одружився з нею. У них народився хлопчик з такими ж сяючими, як у матері, очима, якого вони назвали Асклепієм. Радість наповнила серце Аполлона, звуки його ліри оголосили ліси та гори, і навіть звірі заслухалися цією музикою. Народження Асклепія обрадувало і богів на Олімпі, і вони відзначили його веселим бенкетом.
Ще більш щасливим стало життя Короніди та Аполлона. Щодня вони гуляли з маленьким Асклепієм по лісу та з хвилюванням і радістю спостерігали, як їхній син прислухається до дзюрчання струмків, рве квіти та збирає лісові ягоди.
У Аполлона був ворон з блискучим, як срібло, пір’ям (за легендою, усі ворони в той час мали таке оперення). Але ворон Аполлона відрізнявся від інших воронів: він літав швидко, як стріла, та міг розмовляти. Коли Аполлон мав вирушити в далекі краї, він говорив Короніді: "Я буду щодня знати, як ти та Асклепій живете без мене. Мій ворон буде відвідувати вас і розповідати мені про ваше життя".
Одного разу Аполлон надовго відлучився. Вже наступного дня він послав ворона до Короніди. Прилетів до неї ворон, передав привіт від Аполлона, дізнався все про Асклепія та швидко полетів назад, бо там з нетерпінням його чекав Аполлон. Ще здалеку ворон прокричав Аполлону: "Коронида почувається добре! Асклепій росте!"
Так ворон щодня приносив новини Аполлону. Але одного разу ворон повернувся від Короніди швидше, ніж зазвичай, і почав з запинками повторювати: "Кор... Кор... Кор..." Нічого не зрозумів Аполлон із цих незв’язних слів вісника. Нарешті, ворон, заспокоївшись, сказав вже виразно: "Коронида лише веселиться зі своїми подругами і зовсім не дбає про твого сина". І після цього замовк. Розгніваний Аполлон одразу відправився додому, щоб переконатися на власні очі, чи правду розповів йому ворон. Ось він вже наблизився до гаю, де стояв його дім, і раптом побачив білий одяг Короніди, недбало кинуту на гілках дерева, а потім побачив і саму Короніду, що бігла в ліс. "Не обманув мене ворон", - подумав Аполлон. Не замислюючись, він направив у неї свою стрілу. Почувся душераздираючий крик, і Коронида впала, пронзена стрілою. Помираючи, вона сказала йому, що Асклепій почувається добре, він грає вдома, а вона, побачивши чоловіка, що повертається, кинула по дорозі свій одяг, щоб було легше бігти йому назустріч. Сказала вона йому, що за його відсутності поводилася гідно, проводячи весь час у турботах про сина. Він вже підріс і може говорити. Нахилився Аполлон, щоб її обійняти та підняти з землі, але вона вже була мертва...
Смерть Короніди повергла Аполлона в глибоку скорботу. Адже він сам, повіривши ворону, убив її. А тут і ворон прилетів. "Кор... Кор..." - закаркав він. Підняв голову Аполлон і прокляв ворона: "Будь ти проклятий, птах! Ніколи більше ти не зможеш сказати ні слова, а будеш тільки каркати! І нехай твоє сріблясто-біле оперення стане чорним, як дьоготь!" З тих пір всі ворони стали чорними.
Аполлон перетворив ворона в сузір’я і залишив на небі, щоб воно нагадувало людям про обман і утримувало їх від поспішних і необдуманих рішень.
prao ru/Constellations/mif/voron.html
* * *
Іноді це сузір’я розуміється скоріше не як Ворон, а як Ворона: з ним асоціюють німфу Короніду, яку, переслідувану Посейдоном з недвозначними намірами, "врятувала" Афіна, перетворивши на ворону. Етимологічне підґрунтя міфу очевидне.
Але нам більше подобається інша історія. Одного разу Аполлон послав свого віщого птаха ворона за водою для жертвопринесення. Ворон по дорозі побачив смоківницю і сів чекати, поки дозріють плоди. Вину за запізнення він звалив на змію, нібито вона не пускала його до води.
Ворон, Чаша і Гідра (водяна змія) розташовані на небі, причому Ворон і Чаша просто-таки на спині у Гідри.
До речі, може бути, що в покарання саме за цей проступок ворон із білого став чорним. Аристотель у творі "Про тварин" стверджує, що ворони здатні терпіти спрагу протягом тривалого часу. Також після цієї події.
Проте ж, кажуть, що ворон був покараний Аполлоном за чорну звістку про невірність смертної Короніди (і тут звернемо увагу на етимологічні паралелі). Чи була звістка правдивою, чи ні, чи спокусив її Ісхій, чи це наклеп і обмови? Є різні думки, але Короніда була вбита запальним коханцем, а ворон почорнів і був відправлений у заслання на небо.
Манілій згадує міф про чудовисько Тифона, що напав на олімпійських богів. Ті в жаху почали перетворюватися на різних тварин, щоб урятуватися втечею. Аполлон перетворився на ворона, за що той згодом, коли небезпека минула, був увіковічений на небі.
Взагалі-то, ворон - атрибутивний птах найрізноманітніших богів: окрім згаданого Аполлона - ще й Зевса, Афіни, Асклепія (до речі, сина Аполлона та Короніди)... Але нема вказівок, що вони мають стосунок до небесного Ворона.
astromyth ru/Constellations/Crv.htm
* * *
Sources: wikipedia.org
http://www.ianridpath.com/atlases/urania.htm
Дивіться також: [ повний список сузір’їв ]
[ нагору ]