Астрономічний гурток "Оріон", 45 років, частина четверта

Повернутися до категорії [ Аматорська астрономія ]

«Більше, ніж друзі. Більше, ніж зорі…»

Спогади та світлини до 45-річчя гуртка «Оріон»

«І ходить навшпиньках спогад.
І стукає в браму душі…»
Ліна Костенко

Продовження. Частина 4.

МРІЇ ЗБУВАЮТЬСЯ

Після того, як перша група «оріонців» побувала на астрономічній обсерваторії в Маяках (АО Маяки), відвідати її стало МРІЄЮ майже кожного із гуртківців. Усім хотілося на власні очі побачити незвичайний радіотелескоп «Уран-4» та інші астрономічні інструменти обсерваторії, про які захоплено й емоційно розповідали ті, хто вже мав щастя побувати там.

І справді, щороку протягом більше ніж десяти років ми з новими групами «оріонців», до яких часом приєднувалися і ті, хто вже колись був у Маяках, але хотів поїхати ще раз, вирушали в цю особливу подорож. Спочатку найчастіше відвідували Одеську обсерваторію, а вже потім їхали далі – в Маяки.

Перед такими поїздками ми завжди попереджали хлопців і дівчат: це не розважальна екскурсія. Нічні спостереження не такі вже легкі, як здається на перший погляд, а відпочинок і проживання після них чекають у доволі скромних умовах: на матах у павільйоні чи у вежі непрацюючого телескопа. Про нормальний сон можна буде забути. На жаль, ні готелю, ні гуртожитку на обсерваторії для аматорів астрономії не передбачено, як і їдальні – тож їжу прийдеться готувати самим.

Дістатися в обсерваторію теж буде нелегко: спочатку переповненим рейсовим автобусом, а потім понад два кілометри пішки головною вулицею селища. Інший шлях – коротший, але через кладовище. Якщо вже сутеніло, то йти ним було й справді моторошно.

Однак, насправді як тільки наші гуртківці потрапляли на територію обсерваторії, всі труднощі забувалися і відходили на другий план. Бо вони мали можливість побувати на усіх телескопах, про які раніше тільки чули: від семикамерного астрографа й телескопів АЗТ-3 (діаметр дзеркала 48 см) та РК-800 (дзеркало діаметром – 80 см) – до знаменитої «стеклотеки» й оптико-механічних майстерень по виготовленню телескопів. Усе наших «оріонців» цікавило, вони задавали безліч запитань і уважно слухали відповіді спеціалістів-астрономів.

Скажу чесно, наші гуртківці виявилася молодцями. Ніяких скарг від них ми не почули… Тільки згодом Льоша Куксін, згадуючи свою поїздку, написав у фейсбуці: «Маяки. обсерваторія. Ми у павільйоні спали в ніч з 30 квітня на 1 травня. Після зливи. Була моторошна холоднеча, а ми у мокрому… Але романтика. 1985 р.,…» Дійсно, ми їздили на обсерваторію найчастіше всього у весняні канікули чи в першотравневі свята, коли ще було прохолодно, особливо вночі!

Хоча іноді ми отримували дозвіл на відвідування обсерваторії влітку, навіть із розташуванням на території в палатках. Це було просто щастя! Тепло, сонечко пригріває і радіотелескоп «УРАН-4» на фоні зеленої трави виглядає ще фантастичніше! (дивіться фото). Біля нього будь-якої пори року гуртківці обов’язково фотографувалися на згадку.

Пізніше ми ще й довідалися від керівника і куратора робіт по створенню «УРАНа-4» кандидата фіз.-мат. наук М.І. Рябова, про всі труднощі і проблеми, які треба було подолати. Зі слів вченого: «Спочатку була необхідність створити дуже рівну поверхню для майданчика антенного поля (допускалося відхилення від розрахунку до 10 см від заданої площини). Сам майданчик мав розміри 220 х 22 м і на ньому з високою точністю необхідно було виставити 128 стойок, з укріпленими на них вібраторами. До кожної стойки мали бути прокладені закриті кабельні комунікації. Була потрібна велика кількість нестандартної комутуючої і приймальної апаратури.»

Будівництво цього унікального комплексу тривало з 1974 по 1987 рік і він став частиною національної єдиної мережі радіотелескопів України, яка є чотирма антенними полями в Одеській, Харківській, Полтавській областях і на Волині. Їх завдання – уловлювати власне радіовипромінювання космічних об’єктів. За словами фахівців, система «УРАН» (Український Радіотелескоп Академії Наук) виконує роботу радіотелескопу, розмір якого, будь він, скажімо, у формі тарілки, міг би легко накрити усю Україну.

Попри війну, більшість телескопів системи «УРАН» і досі працюють. Лише УТР-2 (під Харковом) упродовж шести місяців перебував під окупацією і його територію ще належить розмінувати. Україна – космічна держава, і наші вчені обов’язково впораються із труднощами і здійснять нові відкриття у багатогранному Всесвіті.

Звичайно, наші поїздки в Маяки – це не лише отримання нових знань, а й справжня романтика. Вдень ми самі готували їжу, сиділи у «стеклотеці», вчилися самостійно розшукувати сузір’я на фотопластинках і слухали розповіді про змінні зорі. А вночі проводили час біля телескопів, чи просто гуляли, захоплюючись красою зоряного неба. Спілкувалися, обмінювалися враженнями. Чи спали наші гуртківці? Навряд чи… Але враження від життя без батьківського нагляду, у колі друзів та вчених – були безцінні.

Крім того, наші гуртківці здружилися в своїх «маяцьких пригодах» з науковим співробітником Юрієм Горбаньовим, який дуже допомагав нам знайомитися з обсерваторією. Про нього детальніше: Юрій – з нашого міста, закінчив СШ №90, як і його друзі – Михайло Волошин і Віктор Баранник. Хлопці, ще будучи школярами, були фанатами астрономії і, маючи у своєму розпорядженні телескоп, самостійно проводили спостереження. Одного літа, дізнавшись у планетарії про обсерваторію і можливість там побувати – довго не роздумуючи, поїхали в Маяки. Вони стали Першими з-поміж юних астрономів нашого міста, хто випробував на собі усі «принади» самостійного «маяцького» життя. Можливо, саме їхній приклад став поштовхом до створення гуртка при планетарії, в якому потім займалися Михайло Волошин і Віктор Баранник.

А Юрій після закінчення школи, поступив вчитися в Одеський університет і став астрономом, працював у Маяках у відділі малих тіл Сонячної системи. Саме він розповідав нам багато цікавого про саму обсерваторію і «таємничий «метеорний патруль», повз який не проходив жоден гуртківець. Це була особлива система фотографічних камер, здатних фіксувати непередбачувані й миттєві метеорні явища.

Згодом, у 1990-х, старі методики спостережень метеорів замінили новими – із сучасними приймачами випромінювання. А у 2001 році наші гуртківці навіть взяли участь разом з одеситами у метеорно-метеоритній експедиції «Кримка» під керівництвом уже кандидата фізико-математичних наук Юрія Михайловича Горбаньова. А ще він має титул «Мисливець за затемненнями», бо багато разів приймав участь в експедиціях спостережень повних затемнень Сонця.

Але це вже інша історія…

Далі буде

Автор: Вихрестюк Тамара Павлівна

Повернутися до категорії [ Аматорська астрономія ]

---

[ нагору ]