Найбільший конструктор у світі
Повернутись до розділу [ "Планетарій" ]
Стаття з книги "Сто астрономічних помилок"
Археологічні знахідки свідчать про поважний вік дитячих іграшок.
Дитячий конструктор ми б очікували знайти радше в античній Греції.
Вже тому, що греки були видатними архітекторами, а до того ж тому, що їхня архітектура, за всієї її краси та досконалості, використовувала конструктивні принципи, дуже подібні до тих, якими ми пишалися в дитинстві, коли будували чудові палаци зі своїх конструкторів.
В одному конструкторі греки безперечно перші. І причому в найбільшому конструкторі у світі. Вони просто зробили конструктор з усієї планетарної системи, з усього тоді відомого всесвіту.
На перший погляд, це доволі дивний жарт і жорстока помилка — важко уявити, що поважні та серйозні вчені гралися з планетарними кульками, як маленькі хлопчики, кожен будував із них власну креацію, а що їм не подобалося, те так само ті самі маленькі хлопчики знову руйнували або перебудовували якимось іншим чином. Але це майже точно так само і робили. Звісно, вони не гралися зі справжніми планетами. Їм, однак, вистачало бавитися цим величним конструктором хоча б у душі, або ж коли уяви не вистачало, малювати на піску.
Навіть така уявна гра з конструктором може багато чого показати. Греки при цьому працювали за принципом: «Що було б, якби...» Саме тому, що вони були видатними геометрами, як будівельники цього типу виділялися піфагорійці. Вони були прихильниками школи, яка веде своє походження від Піфагора з Самосу з VI століття до н.е. Місцем діяльності школи була південна Італія. Відносно пізнім прихильником цієї школи у V столітті до н.е. був Філолай, який писав про погляди піфагорійців першим, оскільки раніше піфагорейське вчення було таємним і з ним були знаймі лише прихильники школи.
Звісно, саме таким переміщенням елементів конструктора та випробовуванням, як їх зручніше повернути, піфагорійці дійшли того, що наша Земля, про яку вони вже певно знали, що вона має бути круглою, згідно з цим, обертається навколо своєї осі один раз на день. Цим вони пояснювали видиме обертання зоряного неба.
Подальша їх гра з конструктором очевидно призвела до того, що сам Філолай піддався спокусі і зухвало вийняв земну кульку з центрального місця, куди її кожен, здавалося б, непохитно зараховував.
Не залишалося йому нічого іншого, як цю кульку зарахувати між планети. Усі планети, включно із Землею, а отже, і сфера зірок, у системі Філолая мають обертатися навколо якогось центру.
Місце посередині, однак, не могло залишитися порожнім. Мабуть внаслідок досвіду, що під час мандрівки земною кулею на південь ми досягаємо все тепліших країв (оскільки він ще не міг знати про виміри на південній півкулі), Філолай дійшов висновку, що земна куля має своїм південним полюсом бути повернута до якогось постійного джерела тепла, а тому до центру планетарної системи він помістив "вічний вогонь" або "Гестію" (також відомі назви «оселя Зевса» або «мати богів»).
Піфагорійці вірили в містичні властивості чисел, десятка мала виражати досконалість. Тому Філолай припускав, що навколо "центрального вогню" має обертатися рівно десять тіл, щоб так весь Всесвіт був досконалий. До семи тіл, які тоді вважалися планетами (Місяць, Меркурій, Венера, Сонце, Марс, Юпітер і Сатурн), він додав Землю і сферу зір, але цього не було достатньо.
Щоб досягти числа десять, Філолай вигадав Антиземлю (Протиземля, Антихтон), яка нібито обертається так, що є відносно Землі завжди на протилежному боці від "центрального вогню", так що ми ніколи її не можемо побачити. В уявному конструкторі це легко придумати!
Система Філолая з "центральним вогнем" в центрі.
Джерело (wikimedia) From Dante and the Early Astronomers by M. A. Orr, 1913, therefore in public domain.
Результат був доволі фантастичний, але неможливо заперечити його величезне надихаюче значення для подальшого розвитку астрономії.
По-перше, це було ще за півтора тисячоліття перше (наскільки нам відомо) уявлення про Землю як про планету, що рухається у Всесвіті.
А потім саме бажання відшукати щось рухоме у Всесвіті, коли нам за нашими поточними теоретичними уявленнями бракує якогось такого реального об’єкта, став важливим методичним прийомом в астрономії, і не лише в астрономії (згадаймо лише те, що планета Нептун була спочатку прорахована, а потім за прорахунком відкрита). Цінність цього методу ніяк не зменшує той факт, що він вперше з’явився як відверта помилка, вбрана в цілком містичне вбрання.
* * *
Переклад з чеського оригіналу "Sto astronomických omylů uvedených na pravou míru" 1988
"Сто астрономічних помилок"
(Олексій Куксін)
Повернутись до розділу [ "Планетарій" ]
[ нагору ]